Вшанування пам’яті мільйонів жертв Голодомору 1932–1933 років
Щороку в четверту суботу листопада в Україні та світі вшановують пам’ять мільйонів жертв Голодомору 1932–1933 років. Пам’ять загиблих не просто від голоду внаслідок неврожаю, природного лиха, а жертв цілеспрямованого сталінського геноциду українців. Цього року українці знову вшановуватимуть пам’ять жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни з Росією. Війни, яка знову супроводжується геноцидними практиками, – російський режим уже не приховує мети знищити українську ідентичність. Понад те – Москва знову використовувала їжу як зброю. Цього разу, щоб тиснути на міжнародну спільноту. Злочини й трагедії, які розгортаються на наших очах, з усією наочністю демонструють: чесна пам’ять надзвичайно важлива. Ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені, а жертви – справедливо пошановані. Інакше непокаране зло повертатиметься знову і знову. Як і нинішня війна росії проти України, геноцид на початку 1930-х років став відповіддю Москви на прагнення українців бути господарями на своїй землі. Україна з її ресурсами була конче необхідна сталінському режиму як упокорена частина імперії. У перші пів року 1933-го в Україні, за оцінками демографів, спостерігався вибух смертності. Більшість із мільйонів голодних смертей припадає саме на цей період. Так, голод мав місце в інших регіонах СРСР, проте тільки в Україні, а також на Кубані та Північному Кавказі, які були заселені етнічними українцями, смертність була такою високою. А все – через репресивні заходи, які позбавили українських селян будь-яких харчів та можливості роздобути їжу. Запобіжником від повторення злочинів може бути лише справді чесна пам’ять і засудження та покарання усіх без винятку винуватців у злочинах проти людства. Визнання Голодомору геноцидом і засудження радянського тоталітаризму – неминучий крок на цьому шляху.
