Незалежна учнівська газета "Софіти"
Газета «Софіти»
Редакційна колегія газети «Софіти» за 10 років існування:
Перший склад: Зімбіль Дмитро, Коновалова Олена, Молонова Ольга, Кім Ігор, Єгорова Анастасія
Випускаючий редактор: Майоров Вадім
Другий склад: Скриль Олександр, Кім Ігор, Ватрас Роман, Пронський Віктор, Хідченко Анна.
Випускаючий редактор: Майоров Вадім
Третій склад: Ватрас Роман, Хідченко Анна, Назаренко Вікторія, Шамлі Ольга.
Випускаючий редактор: Кочубей Андрій
Четвертий склад: Ручка Артем, Хідченко Анна, Назаренко Вікторія, Шамлі Ольга
Випускаючий редактор: Кочубей Андрій
П’ятий склад: Ручка Артем, Хідченко Анна, Назаренко Вікторія, Шамлі Ольга, Шепелєва Софія
Випускаючий редактор: Кочубей Андрій
Шостий склад: Ротар Микита, Шепелєва Софія, Шамлі Ольга.
Випускаючий редактор: Кочубей Андрій
Сьомий склад: Аксьонова Поліна, Горбатова Анна, Фірсова Александріна, Коссе Владислав.
Випускаючий редактор: Кочубей Андрій
Згадати кожного
Линуть над білим світом чарівні птахи часу - і сиплеться з їхніх тендітних крилець таємничий пилок спогадів. Пам’ятаю посмішку кожного, і здивовані погляди, і несміливі кроки, і невпевнені розчерки ручкою… А як це - писати статті? А що означає бути одним із софітівців? А чи потрібно це комусь? Тоді ніхто з нас не міг дати впевненої відповіді на ці непрості питання. Але час усе визначив, розтлумачив, переконав нас у доцільності нової, не зовсім зрозумілої для нас справи-загадки.
Перші кроки робити надзвичайно важко, але почесно. Вони стали Колумбами і Магелланами у морі відкриттів чудернацьких островів преси. І так хотілося їм, аби роботу їхню оцінили, а їх стали поважати.
Зімбіль Дмитро – моя права рука, незамінний помічник. Його очі завжди світилися вогником добра, якогось особливого тепла, що їх привітно зігрівала посмішка, такої посмішки не було, здається , ні в кого. Джентльмен у всьому. І я зажди упевнено могла сказати, що на нього можна покластися в усіх організаційних справах. Надзвичайно організований і зібраний. Дмитро був яскравим співавтором багатьох цікавих справ у школі і таким же відданим софітівцем, на щастя, для нас.
Сонечко, радість, незгасний позитив, всепланетський творчий спалах, ніжність і наполегливість – усе це про Анастасію Єгорову. Яке б завдання не пропонували їй, відповідь завжди була одна: «Я спробую, я буду намагатися!» Усе, чого торкалася її обдарована натура, перетворювалося на успіх, давало результат. Якщо вона помічала смуток в моїх очах, її обличчя спалахувало ніжним теплом неперевершеної усмішки, а теплі дитячі обійми переконували мене – усе минеться. Вона – сама щирість, душевність і магія світла! Її слова-квіти буяли яскраво, цікаво, захопливо для читачів.
Молонова Ольга – велич, інтелект, мудрість, цілеспрямованість – справжня княгиня. Проте я знаю її як надзвичайно вразливу і романтичну; несправедливість просто висушувала її, вона намагалася завжди боротися із тим, що вважала неправильним - і байдуже, хто генерував те зло: дорослий чи дитина, - не боялася сказати в обличчя те, що думала. Я завжди захоплювалася її талантами організатора, лідера і беззаперечного майстра слова. Те, що народжувалося в її душі, вражало, бентежило і змушувало замислитись. Їй була підвладна магія слова.
Ігор Кім – його більшість вважала оригіналом у всьому. І це правда. Такий юний, а вже такий мудрий. Коли слухала його промови, складалося враження, що переді мною геніальна людина, що багато чого пережила і має власний оригінальний погляд на все і всіх. Навіть якщо б він не підписував свої роботи, його творчий стиль настільки був особливим та індивідуальним, що беззаперечно можна було стверджувати: це результат пошуків саме Ігоря. І навіть його статті, написані вже поза межами нашої газети, ще часто радували своєю нестандартністю читачів «Софітів».
Оленка Коновалова – берегиня врівноваженості, чуйності, толерантності, особливої енергетики добра і талантів. Вона настільки майстерно і елегантно володіла словом, що написане нею могло б стати окрасою будь-якого солідного видання, а пощастило нам. Жодних відмов у допомозі, завжди усмішка і привітність на обличчі, відкритість погляду, яка вражала і занурювала у глибинність її внутрішнього світу. Диво-дівчинка, справжній діамант. Її вихованість і вдячність, повага до вчителів і відданість нашій гімназії завжди були і є 100% щирими і по-особливому природніми.
Ось такий він - зірковий, незабутній склад першої редакційної колегії «Софітів». Я безмежно вдячна їм за турботу, опіку, тепло і щирість, які вони дарували мені тоді і якими досі зігрівають у своїх привітаннях, обіймах при зустрічі. Це були справжні першовідкривачі і є «Золотим фондом» нашої редакційної групи. Дякую вам за те, що ви були і є з нами назавжди.
Минув час і , на жаль, нам довелося відпустити в доросле життя наших милих серцю дітей. І до роботи заповзятливо взялася оновлена редакційна колегія. Здавалося, вони стали справжніми наступниками попередніх майстрів слова.
Скриль Олександр – наш милий, рідний, такий щирий і з величезним бажанням долучитися до газетярської справи. Його енергетика і прагнення брати участь у максимально більшій кількості справ не могла не вражати. « Я зроблю, я переконаний. Звичайно, будемо робити! а як же, напишемо! Я буду дуже старатися. Давайте я!» - і це можна було почути завжди. Щоразу пропонував щось оригінальне, таке, чого не було раніше. Він мені нагадував Прометея, що ладен пожертвувати практично всім, аби людям поруч із ним було затишно, комфортно, аби вони посміхалися. Сподіваюся, ми ще побачимо ту школу майбутнього, про яку так мріяв Сашко і образ якої створив у одному з конкурсних проектів. Його «обнімашки» не забудуться ніколи.
Роман Ватрас – чіткий, конкретний, з власним поглядом на навколишній світ, зосереджений на роботі. Якщо вже йому доручено, буде виконано, можете не сумніватися. Він багато чого встигав у школі, і для газети завжди був незамінним координатором і організатором справ.
Віктор Пронський – переможець, і цим усе сказано. Майстерне володіння словом, чіткість і самобутність його висловлювань пам’ятають, я думаю, усі викладачі нашої гімназії та читачі газети. Він завжди вражав масштабністю думки. Сказати двома-трьома словами? Ну, це не про Віктора. Якщо вже думка зародилася, то справжній бурхливий потік емоцій, суджень, переконань, іноді навіть незручних для когось, заповнював вашу свідомість і змушував активно перечитувати рядочки його статей. Дякую Вікторові за його принциповість і відданість власним переконанням. Це надзвичайно цінно і вагомо було і є на сьогодні.
Анна Хідченко – на перший погляд, тендітна лілея, яку слід оберігати, піклуватися про неї з особливою ніжністю. Але ж той вулкан автентичності, потужної енергетики, який вона притримувала, аби вразити несподівано світ, здивував не одного, у подальшому, шанувальника її талантів. Усе, за що б не бралася, робила впевнено, результативно, креативно. Вправно володіла словом, філігранно висловлювалася, її статі статті із захопленням читали і завжди чекали передплатники. Усміхнена правдолюбка, яка намагалася довести, що змінити світ на краще можна, треба лише спробувати і бути наполегливим.
Згодом Роман і Анна прийняли до складу колегії двох юнок, які тривалі роки нестимуть смолоскип творчого натхнення словом і працюватимуть у різних складах колегії.
Вікторія Назаренко - таємниця її успішності у всьому, за що б не бралася, мабуть, прихована в значення її імені – переможниця. Навіть не буду перераховувати усіх її талантів і заслуг , перемог, злетів, звершень, досягнень, бо для цього потрібна окрема стаття. Це справжня гордість нашої гімназії і моя особиста. Її статті, як весняні квіти - яскраві, різнопланові, оригінальні, проникливі і критичні, наповнені співчуттям і закликами до змін, це справжній «рупор мас». Стилістика її словесної творчості сплетена з мережива витончених почуттів і твердих переконань, мрійливих переживань і наполегливості у досягненні конкретної мети. Те, що робила, мало бути близьким до досконалого. Думаю, саме завдяки таким людям, як Вікторія, наша держава колись стане в один ряд з найкращими. Ця мила дівчинка була надзвичайно віддана усьому, що стосувалося нашої гімназії, вдячна викладачам і надзвичайно прив’язана до своїх рідних, близьких серцю людей.
Ольга Шамлі – екстравагантна, неординарна, неповторна, з шаленою енергетикою. З самого малечку виявила бажання допомагати мені в роботі газети. І те, що була ще зовсім малою, не зупинило її у твердому переконанні – стати однією із софітівців. І лише минулого року наша колегія випустила Ольгу із складу редакції. Вона зажди була помічницею у всіх творчих справах, ми разом здобули багато перемог, зробили багато корисних справ, вона професійно володіє словом, уміє переконувати і справляти незабутнє враження.
Артем Ручка – наше сонечко! Скарбничка позитиву. Статечний і вдумливий, емоційний і стриманий, мій помічник. Він допомагав передплатникам отримати газету на руки. Ніщо не могло зупинити його: ні дощ, ні вітер, ні спека, ні мороз. Спортивне загартування, напевне, допомагало здолати труднощі. Іноді йому бракувало впевненості у собі, але його думки і погляди, переконання, оцінка життєвих ситуацій не могли не вражати однокласників і вчителів своєю виваженістю, мудрістю, милосердям. Він – надійний помічник, порадник, той, хто беззаперечно прийде на допомогу, не розпитуючи, а що сталося. Поруч із таким, як Артем, почувалися всі у безпеці і впевнено.
Софійка Шепелєва – янгол з прекрасними, наповненими якимось особливим неземним світлом очима. Те, що вона з’явилася у нашій школі, було пов’язане з болючими подіями на теренах нашої батьківщини, але , як кажуть, немає лиха без добра. Адже нам пощастило, що Софію доля привела у наші краї. Особлива манера викладу матеріалу, не по роках філософське осмислення життя, здавалося, мудрість самих предків зосередилася в її розумній голівці і спрямовує дівчину на досягнення високих результатів у навчанні, творчості, житті. Вона багаторазовий переможець і лауреат різноманітних конкурсів, олімпіад, фестивалів районних, обласних, Всеукраїнських, Міжнародних. Вона гралася словами, ніби підбирала коштовні камінчики для оздоблення прикраси, якої ще не бачив світ. Вражати – було її покликанням , і вона цього досягала щоразу.
Микита Ротар – лицар, який міг би здолати будь-якого дракона. Він сильний, вольовий, характерний, уважний до людей, стриманий в емоціях, але міг вибухнути шалом позитивних емоцій і знищити сміхом розпач, гнів і смуток. Моя права рука, надійна опора, помічник, від якого ніколи не почуєш слова «ні», що стосувалося роботи в газеті. Треба – отже треба. Тонке почуття гумору, нестандартність мислення, вдумливість і зосередженість під час обговорення важливих серйозних питань. І водночас – нестримна енергетика поступу вперед, доброзичливість і відданість справі і людям, що потребують його уваги і піклування.
Ось такий він – зірковий, райдужний, неповторний склад редакційної колегії газети «Софіти». На жаль, час минув аж занадто швидко, кожен з них живе своїм цікавим, наповненим життям, але тримає в серці теплі спогади про роки навчання і творчої співпраці в звичайній шкільній газеті, але ж ні, не звичайній, бо з такими співавторами у нас вийшла цікава, захоплива історія змін і перетворень, злетів і перемог, тріумфів і стартів у майбутнє.
Хочу подякувати від душі кожному з них за те, скільки любові і тепла вони подарували один одному, мені і всім читачам і прихильникам газети «Софіти».
А скільки емоційних спалахів переживає наш випускаючий редактор Андрій Кочубей. Адже саме завдяки його творчому підходу до роботи, небайдужому ставленню до роботи дітей, прагненням покращити стан газети з року в рік працює він над зовнішнім виглядом нашої газети, кожного разу турбуючись про якість матеріалів, фото, малюнків. Завдяки його витонченому смаку ми кожного разу тримаємо в руках справжній витвір мистецтва, який створюють його золоті руки, меткий розум і творча уява. Величезна подяка від усіх членів редакційної колегії йому за невтомність, терплячість, уважність і небайдужість.
Уже другий рік поспіль ми працюємо з оновленою редакційною колегією газети «Софіти»: Коссе Владиславом, Горбатовою Анною, Аксьоновою Поліною, Фірсовою Александриною. Вони роблять лише перші кроки у цій справі, але ж з ними надзвичайно цікаво співпрацювати. Поліна опікується рубрикою «Подорожуємо з Поліною»: ви, шановні передплатники газети, уже могли долучитися до феєрії мандрів світом разом із нею, взяти участь у конкурсі, який вона оголосила, отримати солодкі подарунки за свої шедеври. Анна спілкується активно з нашими спортивними олімпійцями, бере у них цікаві інтерв’ю, із захопленням оповідає вам про їхній зірковий шлях, перемоги і труднощі, дає поради, осипає компліментами, бажає успіхів. Александрина веде рубрику «Світські новини від Александрини». До вашої уваги розмови з викладачами нашої гімназії, огляд їхнього вчительського шляху, обмін думками щодо системи навчання і виховання, цікавинки з їхньої педагогічної практики. Владислав організовує вчасний доступ до газети усіх передплатників, є таким собі посланцем музи шкільної преси. Вони надзвичайно старанні! Нехай їм щастить.
Не відомо, як довго існуватиме наша газета, але хочу подякувати всім, хто так чи інакше долучався і долучається до нашої роботи, є активним не лише передплатником і читачем, але й співавтором наших «Софітів». І , сподіваюся, усі, хто отримують на руки результат багаторічної співпраці дітей, вчителів, донесуть ці , виплекані сторінки надрукованих літер-символів до власних осель, а не лишать їх на столах, або ж не викинуть до смітника. Повірте, дуже боляче дивитися, як дехто зневажливо ставиться до роботи софітівців – просто опускаються руки. Цінуйте те красиве і корисне , що створюють навколо вас.
«Софіти» - це окрема, яскрава сторінка шкільного життя нашої альма-матер. Немає значення, який подальший професійний шлях оберуть автори цієї скарбнички мудрості, головне, що вони вчаться бути собою, висловлюватися вільно, цінувати прекрасне і володіти словом. Отже, з ювілеєм всіх, хто вважає себе причетним до нашої спільної справи і подальших успіхів, цікавих статей, захопливих історій, приємних вражень від прочитаного і створеного.
Головний редактор газети «Софіти» Гризодуб Оксана Леонідівна
